14

«اللهُمَّ إِنِّي ظَلَمْتُ نَفْسِي ظُلْمًا كَثِيرًا وَلَا يَغْفِرُ الذُّنُوبَ إِلَّا أَنْتَ، فَاغْفِرْ لِي مَغْفِرَةً مِنْ عِنْدِكَ، وَارْحَمْنِي إِنَّكَ أَنْتَ الْغَفُورُ الرَّحِيمُ»
{وهو دعاء يُشرع قوله في الصلاة فيقال في السجود أو بعد التشهد الأخير قبل السلام}

Аллагумма, інні залямту нафсі зульман кясіран, ва ля йагфіру-з-зунуба ілля Анта, фа-гфір-лі магфіратан мін ‘індікя ва-рхам-ні, інна-кя Анта-ль-Гафуру-р-Рахім.

О Аллаг, воістину, я гнобив самого себе скоєнням гріхів багато разів, а ніхто, крім Тебе не прощає гріхів! Прости ж мене, і даруй мені Своє прощення і помилуй мене, воістину, Ти – Прощаючий, Милосердний!

(Цю мольбу можна промовляти після останнього ташаггуда перед привітанням).

14/16